Це мав бути вірш...
... та вийшло щось незрозуміле.
Кожному своє, та на всіх вже не вистачить.
Комусь ще літо, а комусь вже зима.
Кожному своє. Біль сльози не вичавить.
Їх не залишилось, їх вже нема.
Кожному своє, та шукати немає сил.
Хтось познущався, замів усі сліди.
Дорогою, об асфальт, поволі мрії розбиваються,
Годі зібрати. Не обертайся, іди.
Кожному своє. Я не згадую, але й не забуваю.
Комусь було так вигідно, довести до межі.
Віддай мені моє, як подарунок на прощання хоча б.
Віддай мені моє, назад, в закутки душі.
