ЧИМ ДАЛЬШЕ
Чим дальше у ліс,
Тим більше сміття…
Весь брудом заріс
Наш простір(життя?).
Чим далі в багатство,
Тим менше багатих…
Грошей нове братство,
А душі із вати.
Чим дальше в дорозі,
Тим більше хрестів…
Стоять й при порозі,
Й кричать крізь листів.
Чим далі у творчість,
Тим менше поетів…
Натура в всіх творча,
Та в прозі сонети.
Чим далі у небо,
Тим більш темноти…
Та світла не треба –
Ми йдем до мети!
Чим далі в багаття,
Тим менше вогню…
Настане сум’яття,
Та я прогоню.
Чим далі у море,
Тим менш синяви…
Тим вищають гори,
(Тим менше води!...)
Чим далі в минуле,
Тим більше загадок…
Питання заснули,
Утрачений спадок…
Чим далі розмова,
Тим менш українська…
У німця – німецька,
В англійця – англійська.
Чому ж в українця
Не своя – російська?
Це все – незабутнє,
Це все – півбіди.
Чим далі в майбутнє…
До нього й іди!