Вона віддає всю себе
Отримує дуже мало
Всіх переживе безсмертне небо
Знала б
Ти, як важко літати, мила
Щосили, ламаючи крила
Тротуари, під'їзди, брудні перила
Весняного бруду, літнього пилу
З року в рік, з ранку до ночі
Живемо, як раніше, не зазираючи в очі
З незнайомими не розмовляючи
Колір і запах
Дощових крапель
Відмічено на мапі
І лише
З німими словами, з пустою душею
Зі Сходу, йдемо на Захід
З відступу, в захист, із захисту в напад
І скільки б не давали, нам мало
Грошей і слави
Самі себе давно зрадили
Думаючи чужі думки, слухаючи чужі поради
Бог дав нам землю, щоб на ній жити
Ми придумали лопату - собі самим могилу рити
Показуючи все, мов, розбитий телевізор
Згори падаючи вниз, за допомогою тих, хто знизу
Тут на людських кістках ростуть чужі діти
Зараз в цій країні просто страшно жити
Просто страшно жити там, де раніше
Кожен близький - був найближчим
Материнські руки, очі дівочі
Були найціннішими, були найдорожчими
А скільки коштує твоя країна?
Безмежна, простора, квітуча, єдина
З багатою культурою, з мовою солов'їною
З Карпатськими горами, з Дніпровськими водами
Безмежною мудрістю, дівочою вродою
З тим, за що проливали кров всі покоління
Наша єдність міцна, як гірське каміння
З надією на те, що далі - буде краще
Лунатиме слава Дніпрогесу, Азовмаші
З гордістю казатимемо я- українець в усьому Світі
Багата Україна, гідна влада, рідна мова і здорові діти…
ID:
157748
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 25.11.2009 20:52:15
© дата внесення змiн: 25.11.2009 20:52:15
автор: SPS
Вкажіть причину вашої скарги
|
