Земле мо́я! Край мій рідний!
Мої пагорби, поля…
Колір неба мого дивний,
В лісі вранішня роса.
Я люблю тебе Вітчизно!
Серцем всім своїм люблю…
І хай буде усім видно
Україну молоду!
Теплий південь із морями,
З Херсонесом, Судаком.
З неймовірними ночами
Та як золото піском.
Де стоять Кримськиї гори,
Де над хвилями вітри
І зсипаються в долоні
Ясних променій бризки.
Захід дивний і Карпати,
Що до неба простяглись;
Вкриті снігом та кудлаті
Мов у шуби одяглись.
Там лісі – діди столітні,
Трускавець, Свалява, Львів
І мов рисі швидкі річки,
Там гуцулів ллється спів.
Північ з Києвом старинним,
З Батьком нашої землі.
З містом файним і первинним
Православної Русі.
Ніжин, Конотоп, Охтирка -
Це є наша все земля.
Сало, житній хліб, горілка,
О це діло! – Це життя.
Ну а схід, то зовсім інше, -
Промисловий наш Донбас.
Тут вугілля, тут залізо,
Сяє надр земних палац.
Шахтарі та металурги –
Люди вчинків, люди справ.
Схід – це край, що дух гартує,
Що героїв світу дав!
Отака моя Країна,
Отака моя земля.
Неповторна та єдина
Україна-матінка.
І немає в світі краще
Цього неба, цих степів,
То є все багатство наше,
Наш великий, рідний Дім.
