Чи ти пам’ятаєш, як дуже давно
Лише чорно-біле було кіно,
Не було ілюзій і жодних примар,
Ось серп, а ось молот – єдиний вівтар.
Знав кожен напевно вислів один,
Що він є людина, він громадянин,
Що партія знає усе і про все,
Нікого не зрадить і не підведе.
І линуло: „Слава! ”- і просто: „Ура! ”
І доля в усіх була лише одна,
Яскравії стяги і прапори,
І вірші у школі учились одні.
А ти пам’ятаєш, як хтось говорив:
„Єдина є партія більшовиків!”
Що Ленін та Сталін – чудові дядьки,
Країну всю гордо вели крізь віки.
А зараз ми вільні, в Європі живем,
Їмо лише „снікерси” та „емендем”,
Заводи стоять але це не біда,
Навіщо вони коли вільна „страна”.
І на моніторах весь райдуги цвіт,
І національний кругом колорит,
Але я питаюсь: „Куди нас і хто
Зараз веде? Не вступіть же в лайно”.