Серед усіх стільців,що в коридорі
Я обираб червоний
Хоч зелені стоять всюди
І усі східців на моїх долонях
Ідуть всередину визодячи ззовні
І про любов напевно більше не буде
Якось безжально так забувається
Уся память, та що забута
І вже не цікавлять оті,що всередині стони
Погане напевно уже не збувається
Бо погане стало купою бруду
Що входить всередину виходячи ззовні
Серед усіх нещасних,що стоять у черзі
Я обираю безсмертя
Бо воно невзаємне з вами люди
Бо усе людське зрештою стає його вічною жертвою
Тому про любов напевно більше не буде
