Вітрище борсався в своїй зухвалості
Чайки зплітали чорноморський час
У далях штормових вітрила-мрійники
Отак мене зустріли в перший раз
Прибій збентежений вітав
по-батьківськи
І береги вклонялися до ніг
А позаду Одеські щирі вулички
Які я в серці назавжди зберіг
Мабуть і зорі тут солоно-макові
Вдивляються в палацові сади
Шука собі в парку осінні радощі
Під передзвін трамвайної їзди
