Сон наснився мені дивний,
Наче я, як принц чарівний
На крилатого коня
Одягнув хомут зрання,
Та пішов орати небо
Хмари розігнати треба,
Треба жито та овес
Посадить серед небес.
Найдивнішим в тому сні
То був одяг на мені.
Був в іржавих обладунках
(У яких знайшов їх клунках?)
Були ноги без штанів
Сором, аж не маю слів.
Працював же я відмінно.
Небо проорав сумлінно
А втомившись сів під дубом,
Там зустрівся з лісорубом
Чарку випив з ним вина,
Захмеліла голова...
Ну а вранці став з дивану,
З голови стряхнув оману
Глянув в дзеркало та зблід,
Кинуло в холодний піт.
У руках тримав я чарку,
Взяв з полиці я цигарку,
Виглянув в вікно й замер,
Був правий сліпий Гомер,
Він казав, що сни у руку
Зрозумійте мою муку,
Бо в горі, серед небес
Росли жито та овес.
