Наймудріша у світі людина
Помирала сьогодні в багні,
Як Господь, що віддав свого сина,
Той оддав свою мудрість мені.
Мудрість бачити, та не казати,
Як росте в людях звір-людожер,
Мудрість свідчити, а не карати ...
Що із нею робити тепер?
Захолола найперша навіки
Друга зовсім могла й не дістати
Третя ледь доторкнулася тільки
А вже в серці пішла проростати.
Заморочила голову мудрість,
Як раніше, я жити не зможу:
Треба конче прикінчити дурість
І померти у днину негожу.