Ходжу котру годину поспіль
По замитій підлозі супермаркету.
Тим часом хтось лягає в постіль
М’яку і затишну.
Їм тепло там. А мені в спину
Дме холодом із морозилки –
Рекомендую яловичину, свинину,
Котру всунули в паскуднії пельмені.
Та де там! І не пахне м’ясом
У тих задрипаних комках із тіста!
Ось це лайно у маркеті, щоб зватись асом,
Продати якомога більш повинна.
Людей же шкода тих, яким дивлюся в очі
І пропоную цей витвір мистецтва.
Його ж якщо з’їдять, то протягом всієї ночі
Не встануть із сидіння в вузенькому сортирі.
Правда, що в кожного своя доля…
Дядькам з товстими гаманцями і не пораджу цей товар.
Бо їм потрібне м'ясо, а не соя.
А в пельменях лиш вона та й годі.
Ті товстопузи схоплять лиш найкращу пачку,
А бідняк зрадіє цій дешевизні.
І покладе гидотну собі в тачку…
А більше вже не купить, бо хоче жить.
Жовтень 2006
