Я серце вирвати своє не проти,
тільки б жити без страждань і без турботи.
В коханні втратити потреби всі,
жити без смутку в прекрасному житті.
І хочеться довіритись тобі,
повірити в щирість твоєї душі.
Та шепоче щось вглибині- зупинись,
на байдуже минуле оглянись!
А жіноча сутність блага почуття,
та довіряти іншим не можу я.
лиш питання хвилює одне -
чи хочу знову бачити тебе?
І йде в мені той вічний бій,
хто ж переможе в битві цій???
Любов взаємна - сторона добра,
чи воля сильна - бік мого життя?