У чорнім пралісі сталеві тіні,
Що виринають із пітьми,
Танцюючи в незнаному сплетінні,
Початок новому дають вони.
Холодна ніч, прадавня тиша,
Пронизує первісним страхом почуття,
Химерні звуки, в дивовиж містичні,
Відкрили таємниці вічного буття.
Незрима постать – сторож того лісу,
Гарцює на смоляному коні,
В коня же погляд – то огні іскристі,
У ньому сила – то відвічна лють пітьми.
Той вершник мовби Чорний Лицар,
Тримає у правиці свій клинок.
Він вразить кожного хто насмілиться.
Дістатись таємниці хоч на крок!
Триває тиша ...