Чомусь у світі так ведеться,
Що хам у пана сильно рветься.
Раз,край села,побіля лісу,
Де паші цілий лан,
Паслись собі: колгоспник –Кінь,
Хазяїн- Віл і , так-собі, -Баран.
Усім завжди все вистачало:
Трави-мурави,запашних квіток,
Та бач, де мир,чекай налихо,-
До горя залишився крок.
-Шановний пане!-Кінь Вола кликає,-
Ви ж бачете, що паші вдосталь нам,
Якщо бажаєте, собі я для розмови
дозволю поряд стати...
-Радий, радий буду Вам...
Розмова тихо-тихо ллється,
Не перший рік Віл з Коником пасеться...
А ж, раптом:-Бе-е-е,-кричить Баран,-
Це вже моє-є-є, я- справжній пан...
Оце моє-є...і це-е...і це-е...-
За мене Вовк сказав слівце-е...
-Та щастя Вам,сусіде-брате,
Земелька завжди ця була для всих одна...
Вона ж колись в собі сховала
І прадіда вельмишановного Вола...
-То то ж колись було,-Баран одповідає,
До них наставивши рога,-
Осьо печать!-як заволає,-
Ось глянь- велика Левова рука!
Мені сказав Володар :”Пане,
Дарую поле це тобі,
До осені пасись Баране,
Бо в гості прийдемо тоді...”
-З ким побратались Ви,сусіде?!-
спокійно Віл його пита,-
Хіба не заєте, що дарма -
Лиш сир для миші з пастки вигляда?
-Куди вже пан?..Ходім додому,
Бо що на стіл їм подасте?
Для чого паша лиш одному?-
Щоб з’їсти Вас – оце і все!
Ото ж , не дарма кажуть люде ,
Що з хама пана - вік не буде!
2008р
ID:
112039
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 16.01.2009 08:54:17
© дата внесення змiн: 16.01.2009 08:54:17
автор: andre-os
Вкажіть причину вашої скарги
|
')
