Ваблять лісу магніти
Між дерев загубити
Важкість днів,
Розчинитися в звуках
Задля зцілення слуху
Та душі.
Почуття підсвідоме:
Залюбити до втоми
Часу плин
Поцілунками кроків
По зеленій широкій
Стороні
Немашинного світу.
Мрії гинуть у клітці -
Ескімо,
Що розтало дочасно,
Не торкнувшись ні разу
Губ.
Йдемо!
Крізь тривоги, крізь болі,
Кроки зболені, кволі...
Ціль чи шлях?
Не спинитися в русі,
Не піддатись спокусі.
Почуттям
Не під силу здолати
Дух нескорений.
Варто
Йти вперед,
Підкоритися шляху,
Віднайти рівновагу.
Клітку - геть!
Не змінити минуле.
На взутті, яке взули,
Стежки слід.
Запитань стоголосся
Попід дубом вляглося -
Тихо спить.
Черевики залишу
На поличці найвищій
Шкіряні,
Припорошені пилом.
В шви проходження в'їлось.
Ліс - в мені.
Камінців гострокутих
Необтесаність люта
З'їла блиск.
Неможливо збагнути
Чом всім серцем прикута
До старих.
