Старі черевики

Ваблять  лісу    магніти
Між  дерев  загубити
Важкість  днів,
Розчинитися  в  звуках
Задля  зцілення  слуху
Та  душі.
Почуття  підсвідоме:
Залюбити  до  втоми
Часу  плин
Поцілунками  кроків
По  зеленій  широкій
Стороні
Немашинного  світу.
Мрії  гинуть  у  клітці  -
Ескімо,
Що  розтало  дочасно,
Не  торкнувшись  ні  разу
Губ.
Йдемо!
Крізь  тривоги,  крізь  болі,
Кроки  зболені,  кволі...
Ціль  чи  шлях?
Не  спинитися  в  русі,
Не  піддатись  спокусі.
Почуттям
Не  під  силу  здолати
Дух  нескорений.
Варто
Йти  вперед,
Підкоритися  шляху,
Віднайти  рівновагу.
Клітку  -  геть!
Не  змінити  минуле.
На  взутті,  яке  взули,
Стежки  слід.
Запитань  стоголосся  
Попід  дубом  вляглося  -  
Тихо  спить.
Черевики  залишу
На  поличці  найвищій
Шкіряні,
Припорошені  пилом.
В  шви  проходження  в'їлось.
Ліс  -  в  мені.
Камінців  гострокутих
Необтесаність  люта
З'їла  блиск.
Неможливо  збагнути
Чом  всім  серцем  прикута
До  старих.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Серафима Пант