Чи не тому ми чуєм лиш себе,
Що наодинці ми себе ж не чуєм?
Ніхто не здатен бачить, хто ти є
Да і ти сам все бачиш крізь свій купол
Якщо ніяких «вірно» не існує
І призма сприйняття — вся об'єктивність
То чи то тіло — ємність для дум моїх?
Чи то думи — ємність для тіла?
Свобода значить пізнання себе
Й сміливість приймати скриті сторони
Сьогодні покладаюсь на момент
Сьогодні я вдихаю світ на повну
Хоча легені мої скуті, голос спить
І те, що не кажу, осіло комом.
Але ж якщо дозволю лише мить?
Лиш мить знайомства з тим, що зву собою.
Побачу ширшу кольорову гаму
Все, що ховалось, сходилось у білий
Якщо гріхи — мій результат самопізна́ння
То чи існує річ природніша за гріх?
Бути людиной у людському тілі
Взяти висоти без провини і жалю
Жити істотою, яка навчилась жити
Собой — не іншими — заповнить пустоту.
