Світлої пам’яті ПЕТРА ПАШКОВСЬКОГО
поета, що оспівував найкращі почуття.
Вона для нього – диво, сонце, світ, життя, раба,
була полоном, пеклом, успіхом і раєм.
Він відійшов у інший світ із нею на губах,
один із тих, хто раз до скону вибирає.
Вона – відрада, миті перемог, провина сліз,
була йому поезією, божим даром.
Ще за життя він присвятив їй незліченно слів,
котрі оповивали душу незабаром.
Вона іскрилася, не раз вертала до життя,
була йому надією, здебільш нещастям.
Він не чекав прихильності від неї, ні звитяг,
й обожнював хвилини зустрічі нечасті.
Вона із вдячністю в усе його єство вросла,
спинити фініш помагала чоловіку.
Ще в сиву давнину її людина нарекла
святим ім’ям ЛЮБОВ, з народження й довіку.
26.12.2024
