"Я... тата побачити хочу...
Хоча б на хвилинку… ні, Боже! На мить!"
В дитини заплакані очі...
Різдво на порозі... не спиться... болить...
"Мій Боже, а Ти пам’ятаєш?
Приніс у долонях він сніговичка!!!
Тоді я сміялась! Ти знаєш,
Від дива щаслива була я така!!!
Такий сніговик був маленьким
В долонях у тата, кумедним був він.
До рук я взяла потихеньку.
Лунав тата сміх на всю хату, мов дзвін!
А зараз… а зараз де тато?
Скажи мені, Боже, святкує Різдво?
Нехай і без мене, лиш знати,
Що він відчуває у серці тепло…
Я плачу, мій Боже, Ти бачиш…
Зроби так, щоб мама не чула того…
Ховає вона біль й теж плаче
За татом, щодня все й чекає його…»
Дитина вже трохи втомилась.
У ліжечко спати маленька лягла.
І в ніч їй різдвяну наснилось,
Що свято із татом зустріти змогла.
З’явився він знов на порозі,
Із мамою разом вітали його.
І раптом вніс тато з морозу
Маленького сніговичка знов того.
Крізь сон посміхалось дівчатко,
А сльози собі на подушку текли.
Цей сон берегло янголятко.
В окопах батьків болем душі пекли...
