На відстані Любові, за пів кроку,
наближення Різдва, Нового року –
на відстані просвітлених обличь,
крізь темряву трагічних протиріч –
пливемо з а р і к о ю, з а р і к о ю ...
Збентежені, ми прагнем супокою,
гармонії, духовності ... д а р м а ...
... Та в утворі віконних шиб Зима
нас видивом різдвяних днів чарує –
на покуті кутя хмільна парує,
медами розтікається у світ ...
... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
м е н і ... й о м у ... і н а ш о м у д и т я т і –
пошли лише л ю б о в і й б л а г о д а т і,
примирення з земним буттям ... Утрьох
відчуєм купно: проміж нами Б о г –
нас мироносить і благословляє –
на небі з і р к а мерехтливо сяє,
провадить в ясла Божеє Дитя –
народжуються наші почуття
із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...
Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
земних утіх і райських насолод,
принад, спокус, невтолених свобод,
що годі передати все у с л о в і.
... І все ж таки,
н а й в и щ и й с к а р б Л ю б о в і
не кожен з нас зуміє розпізнать!..
... Йде світом Коляда, небесна рать
усе нечисте викропить водою ...
Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
з надією: народжується день!
... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
Вітай мене н е л о ж н и м и у с т а м и :
“Христос рождається, кохана ...”
... Дзень-дзелень ...
(Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ". - Львів:Каменяр,2013)
