а непогано ж між моря дивАми людині живою лежати
щоглу високу довкола корзини рядном огорнути
мускус – шипіти в задумі , закони відсунув Ньютона
пінії гризти гілляку та кликати в ніч Філумену?
ноги вже втомлені тут де нема перехожих
де їх не видно вже зовсім на тлі почорнілого неба
ранком побачу якщо ще залишуся жити
а може й ні
узбережжя не завжди буває знайомим
