Відчуваю руку...
Чи засинаючи,
чи коли прокидаюсь.
Відчуваю тепло і надію,
огорнута сяйвом,
яке дарується
тільки вищим пізнанням,
тільки вищою присутністю,
тільки бездоганною любов'ю-заслугою.
Вона присутня в кожній порі.
В оговтуючій чистоті морозу.
І, навіть, посеред зими
спалахує жовтогарячою повінню
почуттів і сподівань,
краси і надії,
спраги відновлення,
думок добрих і непохитних,
мов плече...
Плече-скеля,
плече, яке потребує обіймів...
Плече самого Бога.
27.12.2024р.
