|
Ще один переклад Олиного вірша, довоєнний:
Ольга ЗАРЯ
Чистота немого откровенья
Сегодня мысли скомканы чуть-чуть.
И шуток тоже меньше, чем бывало.
Ты говоришь, но я не хохочу
И не прошу, чтоб повторял сначала.
Сейчас опять прервётся разговор,
Я так же брови подниму несмело.
Есть дисциплина - это с давних пор,
Потехе час - всё остальное дело.
- Совсем забыл... - и шарфик теребя,
Ты смотришь вниз, не поднимая взгляда:
Я говорил, что я люблю тебя?
Не говорил?
Ну, значит, и не надо...
Когда скажу, что я тебя люблю,
Когда ты сердцу лишнее позволишь,
Тогда тонуть придётся кораблю...
Прости меня.
Я промолчу всего лишь.
Тебя давно я заслонил собой,
Ты утонула и в тепле, и ласке.
Я не хочу, чтоб стала ты рабой,
Теряя все цвета свои и краски.
Так будет лучше.
Мы с тобой друзья.
Играй словами, словно в "подкидного".
Не надо знать того, чего нельзя.
Мы на двоих с тобой разделим слово.
Пойми, мы вместе...и да будет так.
До самой смерти не прервётся это.
Всё остальное - ерунда, пустяк.
Нет лучше песни той, что недопета.
Нет слаще тайны, что у нас внутри,
Нет для невстречи на планете места.
Свои сомненья на душе сотри,
Моя мечта и вечная невеста.
Неуязвимы мы с тобой для всех,
Я буду рядом - самой тёплой тенью.
Ты посмотри, какой сегодня снег,
Как чистота немого откровенья...
06.02.2018
(переклад: Лідія Скрипка, Київ)
БІЛИЗНА НІМОГО ОДКРОВЕННЯ
Сьогодні зжмакані якісь думки
І жартів менш, ніж будь коли раніше.
І не сміюсь зі слів, а навпаки
Я стримана і чемна…
Що дивніше.
Ти на півслові мову обірвеш,
Я з дива брови підніму несміло.
Характер є, його не відбереш:
Розвазі – час, а все, що інше – діло.
– Забув, прости… – в руках кашне зім’яв,
Затримав погляд, вслід прорік відверто:
– Тобі вже говорив "кохаю, я"?
Ще не казав?
Можливо… і не варто.
Коли скажу, що я тебе люблю,
Коли ти серцю зайвину дозволиш,
Тонути доведеться кораблю…
Пробач мене.
Я промовчу всього лиш.
Тебе давно собою я прикрив,
Ти розчинилась в ніжності і ласці.
Неволя з милим щастя до пори,
Не хочу, щоб повірила сій казці.
Так буде краще.
Просто друзі ми.
Словами грай неначе в підкидного.
Не варто знати більш, ніж знаєм ми,
І наш союз потрібний для одного:
Ми разом відтепер і зрозумій,
Нас лише смерть розлучить, обіцяю.
Спровадь все зайве з голови, зумій,
Я по тобі своє життя звіряю.
Солодка тайна в нас живе давно,
Й дорога до кохання нескінченна.
З душі вагання викинь за вікно.
Ти – мрія і постійна наречена.
З тобою невразливі ми для всіх,
Бо маємо богів благословення….
Ти подивись, який сьогодні сніг
Як білизна німого одкровення.
06.02.2018
ID:
1028101
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 07.12.2024 17:17:56
© дата внесення змiн: 07.12.2024 17:17:56
автор: на манжетах вишиванки
Вкажіть причину вашої скарги
|
