НА ОЗЕРІ
Зглянулася доля й посміхнулася,
на Волинь прослала щедро рушники,
у душі любов’ю відгукнулася,
для наснаги додала путівники.
Кілька днів казкових біля озера,
від небес до плеса простір голубий.
Кропив’янки ходять в травах козирем,
туркотять грайливо поруч голуби.
Чайок хвилі пестять на Пісочному,
а сніданок просто з рук беруть качки.
Співу тішуся, хоча й заочному –
десь в гущавині виспівують шпаки.
Серпокрилець свиснув, й зник за дерево,
серце терпне від напливу почуттів.
Прошумів лелека попід берегом,
дятел дрібно угорі застукотів.
В очереті каченята бавляться,
шумно й весело пірнають за мальком.
Ластівки до гнізд напевне квапляться,
зграї горобців за ними теж слідком.
На красу дивлюсь – не надивлюся я,
мальовничі нерозгадані дива.
Гостро відчувається ілюзія
й хоч-не-хоч, а занотовую слова.
Тихе щастя міряю хвилинами,
радуюся – мрії все таки збулись.
Вдома вже… Милуюся світлинами,
і надіюсь ще вернутися колись.
30.06.2019
