Найпохмуріший місяць збанкрутілого року
Гребінцем із гілляччя чеше сиві дими,
У застиглих зіницях павичевого ока
Загубилося літо, розгубилися ми.
Все так просто коли сонце й світла надія,
Все так складно коли огортає туман.
Крізь густесеньке сито небо дощиком сіє,
І задумливий ліс задивився у став.
В листопаді цінуються милі дрібниці:
Теплий плед, м'ятний чай, свіжозварений суп.
І надія, ледь чутна, як дотик мізинця,
Наче пари хмаринка у кутику губ,
Ожива... У повітрі ментолова свіжість,
Чорні липи нагадують рами ікон.
Наче кішка руда, листопадова ніжність
Тихо-тихо ввійшла в листопадовий сон.
