Нас везуть на смерть ешелонами.
А попереду біль і страх.
Ми вмираємо, хто з прокльонами,
Хто з молитвою на устах.
Хто фортуни знаком помічений,
Той вціліє в пеклі війни.
Прийде він додому скалічений,
Не діждеться хлоп сивини.
Нещасливець в пеклі не виживе.
Долю не об"їдеш конем.
Щось душі торкнеться невидиме
Й спалахне все тіло вогнем.
А Голгофа нам Богом суджена.
Кожен має СВІЙ хрест нести.
А війна, зі смертю одружена,
До спасіння нищить мости.
На війну женуть, як худобу, нас
Ті, хто має владу земну.
Та коли нарешті настане час
Й переможе Бог Сатану?
Ваш вірш є потужним викриттям абсурдності війни та її руйнівного впливу на людські долі. Майстерно передали безсилля і відчай людей, які опинилися перед обличчям смерті.
Щиро дякую за те, що розумієте мене. Шкода, що ті, хто має владу, не беруть участі у боях так, як це колись було, за часів Київської Русі, коли князі київські йшли на Ви і перемагали. А зараз картина зовсім інша. І в цьому трагедія країни.
дуже прошу Вас, надіймося 
