Що граєш, хлопчику? Заповнюється сад,
немов шепочуть кроки повеління.
Що граєш, хлопчику? Дивись, твоя душа
заплутається в заростях сірінги*.
Як виманиш її? Ці звуки як темниця,
вона в них загубилась, заблукалась;
сильніша за твоє життя ця пісня,
що з твоїх мрій, ридаючи, прорвалась.
Вели їй змовкнути, нехай душа спокійно
вернеться звично до припливів і відпливів,
туди, де виростала мудро й вільно,
перш ніж ця ніжна гра її заполонила.
Як її крила падають безсило:
Ти, здатен, мрійнику, польоти погубити,
твої сумні пісні підріжуть її крила,
щоб через мур до мене не злетіла,
коли покличу радість розділити.
* Сірінга – одна з німф-гамадріад, які народжуються й гинуть разом з деревом. Сірінга шанували Артеміду і берегла свою цноту. Боги й сатири не раз домагалися кохання прекрасної діви. Закохався в неї і сатир Пан. Втікаючи від нього, Сірінга кинулася до річки Ладон, благаючи своїх сестер наяд захистити її. Наяди перетворили її на очерет, який колихаючись від вітру видавав жалібні звуки. Пан зробив з очерету багатоствольну флейту, яку називають панфлейтою або сірінгою. За іншою легендою сірінга й авлос були винайдені Марсієм. Rainer Maria Rilke MUSIK
Was spielst du, Knabe? Durch die Garten gings
wie viele Schritte, flüsternde Befehle.
Was spielst du, Knabe? Siehe deine Seele
verfing sich in den Stäben der Syrinx.
Was lockst du sie? Der Klang ist wie ein Kerker,
darin sie sich versäumt und sich versehnt;
stark ist dein Leben, doch dein Lied ist stärker,
an deine Sehnsucht schluchzend angelehnt. -
Gieb ihr ein Schweigen, daß die Seele leise
heimkehre in das Flutende und Viele,
darin sie lebte, wachsend, weit und weise,
eh du sie zwangst in deine zarten Spiele.
Wie sie schon matter mit den Flügeln schlägt:
so wirst du, Träumer, ihren Flug vergeuden,
daß ihre Schwinge, vom Gesang zersägt,
sie nicht mehr über meine Mauern trägt,
wenn ich sie rufen werde zu den Freuden.