* * *
Чому в печалі, невідомий чоловіче?
Я розгадати спробую, дозволь мені.
Не відстань розпинає душу і не відчай,
ще холоду нема в душі, не випав сніг.
Є поруч Муза, що окрилює поета словом,
майстерність рими потішає з року в рік.
І хоч події часом жалять безтолково,
шукає суть відповідальний чоловік.
Не ходить по канату на краю розлуки,
кохає віддано й коханий навзаєм.
Незрозумілі ні депресії, ні муки,
бо цінить миті щастя, що життя дає.
Не носить пережиті роки за плечима,
нема в душі злоби, і не таїть образ.
Сконфужений, бо влада іноді злочинна,
і Україну вже відстоював не раз.
Але це не мотив для потайної думки,
питання боротьби виносить на загал,
сімейні суперечки цупить за лаштунки,
тверде переконання і міцна снага.
Була прелюдія, чи магія предтечі,
нас випадково звів щасливий інцидент.
І ця єдина зустріч, незабутній вечір
твоє життя змінили ув один момент.