життя як барвінковий дзвін
неначе в морі човен дивно-буйний
гойдає хвилі мов червоні хмари
пливуче вабить душу темно й сумно
журливо закартавить сокіл піднебесний
зверта в нікуди у широкий шлях
у лоні у терпкій природі томно-атмосферно
зводить погляд свій у обрієву шаль
по-шахматно кружляє стогне звідусюди
казково-рідно пестить срібний дощ
в заграді важній легко та сумбурно
у вистражданнях плаче біла роща
у вежах всеосяжних дзвонять дзвони
життя вирує в повну мить
і звідкілясь десь вершник замандрує
зупинить в схимі калинову нить
звертаючи у теплі обрієві далі
душа бажає спокою в пітьмі
лиш вітер здмухає стрімкі печалі
ізмиє тонну смутку у гірській тиші
життя немов калина веселкова
ізрадує-зболить-знівечить доленосний лайм
й усе відведене зійде в нікуди
покладе хвилі часу в амплітудний тайм
08.06.2019
