Моя найкраща золотава Осене,
Тобі пишу сьогодні щемний лист
Душею зболено, бо знову з просині,
Уламки смерті, мов той падолист
Летять щодня і на міста, й на села,
І сплять в тривозі дітки уночі…
Твій шарм чарує очі невеселі,
Й пташині в небі все летять ключі...
Моя подру'го, Осене розкішна,
Моя ти панно в сукні бурштино'вій,
Пишу тобі сьогодні ці слова невтішні,
А думала, що будемо гуляти знову
Ми вдвох з тобою по садах багатих,
Де червоняться яблучка на сонці,
Дозріло грушок стільки вже брунатних
І сли'вки зірвані сміються у долоньці.
Младого винограду темні очі
Так дивляться захоплено на світ,
Грибочки підростають тут щоночі,
А вранці надсилають нам привіт.
А пам'ятаєш, Осене, як ми ішли до ставу,
Де вербоньки вдивлялися у воду,
А потім падали ми у м'яку отаву
Й пісні співали про красу твою і вроду.
Моя красуне, панно, чарівнице,
Прошу тебе, дай миру цій красі,
Щоб батьківська не плакала криниця,
Щоб переможний Гімн ми заспівали всі.
Пишу тобі цей лист, своїй подрузі,
А сльози капають і капають з очей...
Мигнуло щось... і там, на виднокрузі,
Я бачу світло у пітьмі ночей...
ID:
1021955
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.09.2024 21:16:11
© дата внесення змiн: 10.09.2024 21:16:11
автор: М_А_Л_Ь_В_А
Вкажіть причину вашої скарги
|
