Чи дощ, чи джем ,
Чи карти тАро,
Чи опіатний дух ситара,
Ілюмінатів широта
В опорах довгого моста
На тлі безодні.
Брязкотіння…
Щурів портових животіння.
Спасіння стиглий амарант,
Як неповторний аксельбант,
Серед магічних лав чавунних,
Серед юрби в’юнких й розумних,
Що линуть в гору до небес,
Бо знають ціну й смак чудес
Бо чують жах лаврових древ,
Де між гілля полює лев.
Хто ж скаже, де кінець зітхання,
Коли немає вже життя,
Коли вже видно край буття
Та сил нема на споглядання?
https://www.youtube.com/watch?v=-Umzwlhf5II
