А день подався десь собі спочити,
За горизонтом тихо у полях,
Тут вечір заходився скрізь бродити,
Для ночі роздивлявся, видно, шлях.
Притих і вітер теж тихенько в лісі,
Приліг поміж кущів в гущавину,
А місяць вигнав зорі на обійстя,
Та все шукає поміж всіх одну.
Кудись пливли по небу дивні хмари,
Немов, їх гнав невидимий пастух,
Були рожеві, голубі отари:
Запанувала тиша вже навкруг...
Здалося, що русалки виглядають
Між вербами з глибокої води,
Немов Лукаш їм на сопілці грає
І Мавка йде стежиною сюди...
Лягла на воду місячна дорога,
Як золотом посипав хтось її,
Усе в молитві стало перед Богом,
Безгрішні лиш співають солов'ї.
Галина Грицина.
