пробач, що я був у твоєму житті
за всі ті моменти, за ночі і дні
пробачте усі, що я вами не став
не стану ніколи, не мій це устав
за очі про мене не треба розмов
ти й краплі не знаєш доріг, де я йшов
палати, де був, невідомі тобі
вонючі плітки забирайте в торби
пробачте за те, що чогось там хотів
за фрази, за нерви, за крила в крові
за те, що ще досі іду на Ірпінь
за втрачений мозок, за янь і за інь
пробачте за вірші, які написав
за те, що сказав і за те, що змовчав
у душу так легко залазити всім
та над ким же із вас не хитається німб?
пробачте, що жодну пораду не взяв
я навіть не чув їх, а в себе тікав
під звуки шахедів, ракет і пліток
я майже не витримав, майже замовк
пробачте, за те, що не з ваших орбіт
за те, що не сонце, а все ж таки лід
і зло підсковзнеться на ньому колись
а поки вбивай, ненавидь і молись...