нова, невідома душа в її тілі сьогодні
тату земноводні заклякли оживши на мить
вузлами сплелися шляхи сповідимі господні
і хмари свинцеві сховали цнотливу блакить_
<
супроти отари байдужого сірого люду
червивих очей та порожніх від світла зіниць
де кожен зустрічний здається їй лялькою вуду
де голос у кожного глибший відлуння криниць_
<
розвіявся сон, обірвалося чорне дозвілля
вже регіт ворон прославляє зачин небуття
розпуття думок з післясмаком ядучого зілля
клубок зайвих слів і токуюче серцебиття_
<
нова, безіменна душа посивіла дочасу
тікає від тіла, що сотні таких ще знайде
щезає в дзеркалах вітринного іконостасу
з-за хмари свинцевої сонце виходить бліде_