Торкнувсь немовби квітка зачарує,
Моє зітхання поки лише мандрує
По дузі світлих сподівань,
Надії сповненій могутності, переживань.
Чомусь ця квітка зовсім не троянда,
Але шипи на ній колючі, мовби рана.
І як подивишся на неї – роса аж чарує,
А як виблискує на сонці – око вже милує.
Яка чарівна ця троянда!
Яскравий вигляд, а всередині – вагання.
Вона, немовби дівчина дарує пелюстки
І було б важко в середовищі її знайти.
13.12.2012
