У конверті з загубленим літом
Пахне день абрикосовим цвітом
І на мить постає цілим світом
Шле нам ніжний і теплий привіт
Море тихе цілує і пестить
Тут так млосно, так світло і чесно
Ми свої тут залишили весни
І серця відпустили в політ
Кораблі все відходять у далі
До нових невідомих причалів
Якорями спускають печалі
Та ніколи не спустять вітрил
А як в сон огортається місто
На руках у Марії – все місто!
Таке тихе, невинне й пречисте
На перині із чайчиних крил
Воно бачить у снах наше літо
Де сміються і тішаться діти
Де ще можна радіти і жити
І не знати, що буде зима
Там, де серцю навік спокійніше
Де до болю усе найрідніше
І так довго до миті, де більше
Ні мене, ні тебе
Вже нема.
На зображенні - просто скриншот із "перегляду вулиць" Маріуполя на Gmaps із цікавим фотодефектом.