Напиши мені вночі
Лист, що розріже усі
Мої нерви та вени
Під звуки сирени
До яких ти вже звик,
Я певна.
Збери усі слова свої
І ніби востаннє в житті
Напиши мені.
Таке моє бажання темне.
Я, звісно ж, не відповім.
Час безжальний
Тепер це мій дім,
Мій рідний бетон
І ніби бетоном залитий
Тон і мій голос -
Грім всередині стін.
Мої речі, мої люди
Усе, чому я служу
До кінця віків
І авжеж не тебе
Я буду чути
І не себе обирати
Бо клятва моя
До кінця
До кінця.
Але ти пиши
Як востаннє, своїм
Голосом тихим
І з попелу в дим,
А як захочеш
Разом із ним
Станеш привидом моїм.
Тримати інший світ,
Топити лід моїх депресій,
Головну роль на моїх сесіях.
Найбільша брехня серед усіх,
Що я нещасна
В цих дивних обсесіях.
Я вільно дихаю лише тоді
Коли закриваю
А там лише ти
І в теорії
Ми просто кимось вигадана
Сумна історія.
