«У коморі закрили горе,
а відкривши, знайшли красу»
(с) Іра Спірідонова
Поскладала у коморі
Цілі гори туги й горя.
Їх збирала я по світу
Від зими і аж до літа
І від літа знов по колу:
В людях так багато солі!
А поплачуть дві хвилини,
Спокій в серденько полине:
Слізки покладу до купи
Трав дрібних в медову купіль
Днів на сім (чи може вісім?),
Потім висушу на стрісі
Ограновані кристали —
Так, це ними сльози стали!
В час дощу їх кину в небо,
Там підхопить сонце (небіж
Мій — веселий, юний, добрий),
Він прикрасить ними обрій:
Звеселить міста і села
У барвистій каруселі...