* * *
Мені напрочуд зрозумілий дотик зір,
я відчуваю в небесах твоє причастя.
Там нашу ніжність прославляють сотні лір,
і виплекана мрія вдягнена у щастя.
Ти протягнув по небу неймовірний міст,
щоб в просторі небес зійшлися душі.
Я відчуваю пульс, ти – щирий оптиміст,
ще не зустрінутий, до мене небайдужий.
У поглядах шляхетність на любов,
нема дрібниць, щовечора нові висоти.
Я ласкою тепер наповнюю альбом.
й вистукую рядки по клавішах, як ноти.
А ми з неспокоєм, до трепету сердець,
благаєм Ангелів нам зустріч влаштувати.
І кожен з нас любові лікар і творець,
що зцілює і прагне долі поєднати.
Два наших імені стривожили струну,
не в моніторах ми – у двох живих віконцях,
два образи думки переплели в одну,
і дожидають зустрічі щодень, як сонця.