Що примусило тебе бігти вулицею?
Не розбираючи дороги, задихаючись і хекаючи?
Ловлячи таксі за всі гроші, що знайшов у кишенях…
Той дріж всередині невгамовний,
Його не заглушити ніякими байками і середніми нормами,
Ніякими кривими судженнями і думками, як то виглядає з боку.
Ця туга в тобі невблаганна,
Вона прагне, вона веде тебе туди,
Де ти будеш на своєму місці,
Де ти будеш стояти, не відчуваючи голод і холод,
Не помічаючи часу та метушні навколо,
Зосередившись тільки на тому, що любиш понад усе,
Що робить тебе неймовірно щасливим,
Де пульсація ритму життя перейде у вічність…
То ж біжи, біжи туди, куди тобі треба,
Вириваючи себе з коловороту безглуздих обов'язків,
Хтось колись загіпнотизував тебе їх робити,
Втрачаючи по частинам самого себе….
Наче мрець на цвинтарі вночі, ти вставав кожен ранок…
Нехай боязливий мозок зупинить свої обачні застереження,
Нехай люди регочуть, коментуючи твою поведінку,
Нехай ти помреш у цю саму щасливу хвилину,
Байдуже! Тебе не обходить лічильник обертів Землі у Всесвіті,
Ти сам здатен крутити її як і коли захочеш,
Силою своїх творчих думок і завзятих кроків,
На тебе не діють звичні закони тяжіння і правила,
Ти живеш, ти дихаєш на повні груди!
Цей дріж допоможе тобі злетіти!
