Вже другий рік іде війна кривавим поступом агонії
А в скронях наших сивина і ПВО як на долонях
Сховатись можна лиш в собі закривши очі на хвилину
Та тіло своє вберегти прикривши ним свою дитину
Вже всі забули Маріуполь, Ірпінь і Буча просто міф
Уже не модні гори трупів і задонатить для усіх
Уже у тренді «дайте гроші» уже у моді «мирний план»
Скажу відверто і від себе – то не угоди то Беслан
Про Азовсталь вже на Майдані той банер другий рік висить
Та їм начхати що полон чекає з часом нас усіх
І треба люди щось робити не тільки для свого життя
Бо «хата з краю» не розбита то лише час і плин буття
Де мій народе, хто живий? Відгукніться, агов!
За кого скажіть мені гинули захисники славетні АЗОВ?
Цікаво хто відкрив кордони на захід вихід, а зі сходу вхід?
Хто дав підступні заборони не попередить нас усіх?
Простягши руку як безхатько із посмішкою на чолі
Благає влада більше грошей, а самі все гребуть собі
І не назвуть війну війною - то зараз є воєнний стан
Нам влада каже «все за планом - уже готуємо плацдарм»
Вже другий рік війни шуткують «то вам не Київ за три дні»
І нас усіх нас тим катують то може час сказати «ні»?
На сході хлопці у багнюці без забезпечення живуть
Та все одно отим падлюкам вони як кістка в горлі жмуть
Скажіть навіщо тратить гроші на обладунки кладовищ?
Коли в зґвалтованій країні нема вже місць без попелищ
Кому копаєте могили завчасно землю розпродав?
І душі кожної дитини під номером вже записав
Кого чекаєте ви «в гості» наприкінці уже весни?
Що хочете тепер запостить щоб й далі гинули сини?
Де бог Перун, Ярило, Лада?
Лишилась лиш державна зрада…
Сміється влада із екранів та стогне мій крихкий народ
Уже поділена країна, комусь дістанеться дитина,
комусь земля, комусь лісок
А десь у степі на хвилину згорнувшийся немов дитина
спить воїн схований в пісок
Ми втратили вже треть країни та «не на часі» це усе
Вже землі продані невинні, дитина вже ярмо несе
А нам голосять в марафоні що класно все та заєбісь
А тим же часом недалеко ракета десь летить униз
Ми п’єм кавуню на балконі неначе в нас вже мирний час
А хлопці там десь у полоні з надією ще вірять в нас
А десь дитина батьку пише «татусь вернись я скучив дуже»
Та відповість йому лиш тиша та мамина чомусь байдужість
І повертаються Герої хто зі щитом хто на щиті
Хтось наче мріє мимоволі, а хто без віри у житті
Ми тил і тінь що невід’ємно ідемо слідом в слід для них
Вони живі і не даремно в них є безмовний оберіг
Уже не Мрія в мирнім небі вже звикли всі до КАБ і СУ
Вже не у тренді помагати усім чим можна ЗСУ
Вже всі забули про «заправки» - коли привезли там бензин?
І не згадають фразу «як ти?» чи «треба чимсь допомогти?»
Вже всі розвіялись по світу згасає вже вкраїнський дух
Вже не горить, і не палає - димить як спалений дідух
І за кордоном десь дитина вже не читає Заповіт
Там інші плани інша мова друга культура інший світ
Що треба щоб здійнялись крила – щоб в грудях вогник зажеврів?
Ми діти вільної країни з корінням в тисячу років
Ми діти славного народу і роду характерників
Нехай же відсьогодні в тілі клекоче кров палає гнів!і
Актуально, сподобалось. Тільки, прошу Вас, якщо рахуєте відлік війни з 23 лютого 2022 року, то вже третій рік.
