Мов сон, пройшли останні теплі дні,
Птахи останні в вирій відлетіли
І тільки айстри білі при вікні
Коритися негоді не хотіли.
Опало листя й внадились дощі,
Безкрає небо вкрили темні хмари…
Та айстри все цвітуть, їм не страшні
Ні грóзи, ні вітри із холодами.
Останні квіти! Запахом п'янять,
Вселяють в серце радість та надію!
Вони ще не здаються, ще стоять…
В сумній задумі… І про літо мріють!