Відлунала соната дощу,
аплодує смарагдове листя,
аж борвій сили втративши вщух,
на берізці краплинки намистом
їм ще хочеться трохи весни,
а вона безупинно спливає
і сумують, напевно, вони
за квітучим, травневим розмаєм,
за легким гомонінням вітрів
до напалму ще не розігрітих…
ось таке я уздріти зумів
за коротку миттєвість до літа.
07.03.24р.
