Минають дні, минають ночі –
Нема кінця, немає краю
Сльозам дітей, сльозам жіночим
І дикості ворожій зграї.
Кругом біда, кругом нещасні
(і як сховатись в метушні?)
Бомблять будинки і лікарні
Бомблять садочки малишні.
Яка немилість пере Богом
Нам присудилась через смерть:
Чи то за вибрану дорогу,
Чи то за вольницю і твердь?
Зійде веселка… освятить день,
Немов цвітіння на весні:
Вернемо схід… і Крим, і південь –
Зачистим землю від русні.
Не дуже, пом'ятаю, як вони чекали... нам би з цією заразою не справиться б було років двісті. А так знайшовся баскетболіст і зачитстив територію ждунів. Жаль, тільки, що до моєї Одеси не дійшли... хоч би на недільку. Тут ждунів на триста років нам хватить. Дякую! Радий вашому візиту.
Пречудовий патріотичний вірш! 
до болю жаль відшматованих територій...
