Недосяжна і цим надзвичайно зваблива,
Ти, неначе перлина бездонних глибин.
Упірнути так легко, піднятись несила,
У очах твоїх згуба, що кличе «Люби!»
Ти і кисень даєш, щоб палало багаття,
Мовби все як і треба, та це лиш міраж.
Ти його забираєш, я знову в проклятті,
Задихаюсь від болю, вмираю щораз.
Отруїла мене ти, вселила зневіру,
Розітнула безжально в безодні сумній.
Ти мене воскрешаєш, мов лютого звіра,
Щоб я квітку беріг десь покірно на дні.
Ти – проблема чимала на ґрунті шаленства,
Хаотичне нашестя стихійних видінь.
Мантра снів, неабиякий витвір мистецтва,
Ти – моя благодать неземна в суєті.
21:20, 20.10.2018 рік.
Зображення: https://m.aliexpress.com
