Лист до протестантських церков
І зберегти політ орла
І серце чисте голубиці
Т. Шевченко
Ось вірна ознака: вороги Христа більш за все не хотіли б, щоб промовив я до живких протестантів з простотою Христовою, — з дитинства, з любові.
Більше всього мене піднімає природжена щедрість і щедрість набута, духовна. Цариця Небесна виповнює подібно до себе щедрістю безмірною мене. Ви зауважите: та і як би виповнилася без щедрості — Її царськість в Бозі?!
Промовим з дитинства: старанні і добрі люди повертаються знову в дитинство — простим здоровим життям. А розпадні люди — впадають в маразм дитячо-старезний, та і маску лукавств — замість лиця — отримують: «під старість все вилазить на обличчя…». Так? Не заперечуєте?
Візьміть ще ось: і діти, й святі, і твори з Христом в центрі є нерозпадними. Створені світи Христом зі мною, поетом, — також цілісні. І святі нерозпадні, і історична Церква до одинадцятого віку — цілісна, і небесна Церква Христа ніколи не містила й не містить розділень.
Важливіше те, що є цілим: і в природі, і в духові тільки зцілене годиться для подальшого природного розвитку і духовного розвитку. Чому ж ви, бачучи незаперечність, як мовив Христос, навіть корисність знань про зцілення, не зцілені знанням про Матір Сина Божого?
«Розум власною хворіє красою» — давно було мовлено світськими. «Лихо від розуму» — також. Те, що змінювалося раніше за століття, змінювалось донедавна за двадцять років, а тепер — за чотири роки змінюється! Ніхто зараз не промовить, в якій мірі хворий нині розум людей.
Нині ніхто, крім зцілених Христом художніх творців, не розуміє — що відбувається??
В серці зцілених — любов і музика. Серце горить — то і очі квітнуть! Я квітну! Відстають сучасники. Скромні портрети попередників, тепер можливі портрети епох, ще й далі.
Приклад недавній: драматурга Крістофера Марло (в очах сучасників — «більшого за Шекспіра») несло одне незцілення: він гудив Марію, Богоматір. А Бог терпів довго. Але ж: «Музику епохи краще розуміють народжені пізніше» (Шпехт).
І в момент згори — приятель Крістофера Марло вдарив його кинжалом в обличчя, поскільки той необережно оговорював Матір Божу, називаючи Її, як завжди, повією.
Світ виконується аналогіями і обростає аналогіями. Але духовна є відповідальність: я кажу з сердечною любов’ю до всіх — нині вже не розуміючих і розпадних імперій, синдикатів і транснаціональних корпорацій, націй, конфесій.
Бо частина найглибших протестантів за суттю нині є православними, а православні, які так тільки називаються, могли б назватися неглибокими протестантами…
Знаю з досвіду: за свою цілісність, і цілісність в інших, і як за цільність, людям найпотрібнішу, часто поети розплачувались. Відомо ж: платити потрібно за все. Чи не праведного поета Томаса Еліота (піти супроти хвороби всіх церков — нарцисизму, самозакоханості — це, мабуть, праведник) грошовим Нобелем «ухайдокали» хитро в недавньому двадцятому столітті. За що? Бо він найстрашніше відкрив: відновлення цілісного бачення Бога, людини і космосу.
За приведення кращих душ до Христа — в світі: з хащів вторинних форм інтелекту. Нині — як би вже з інтернету.
За те, що є найпотрібнішим для Христа-Логоса: за космос у художніх відкриттях… Протестантизм викинув космос повністю! Відкинув тобто і людину, що є великим і найулюбленішим творінням Господнім, а залишив звіра, що впав та продовжуе копирсатись у земному. Бо відкинув традицію, Церкву, таїнства.
А це ж свята Богоматір подала правду Божу! Живе богослів’я, духовно-художню правду, цілісну картину світу зараз через поета Христового, слугу вашого, що любить і ап. Павла. Бо в того нема і молекули агресії, хоч він обійнятий розумом щонайбільшим...
Ви знаєте: секуляризм не виліковується проповіддю про Бога (він бо приймає Бога на рівні з тварним: грошима, шоу, магазинами і ін., як ідолопоклонство, але він ще Бога не заперечує).
Виліковується секуляризм — розкриттям тварі як творіння в художньому цілому Бога, людини і світу,
і те відбувається поезією зцілень!
При цьому з’являється єдність дійсності з есхатологією, з Божественим видінням майбутнього. Все є в Христі, в поетовому серці.
В голову це не приходило і не прийде нікому. Нині в більшості світу голова відірвана від серця — й не проходить Божествений струм, Дух!
Тому або приймете Христові зцілення внутрішні (одкриття світів), богословське бачення картини Бога, людини і космосу, або…
Закутість настане вашої голови дияволом в зовнішні кайдани.
Ви ще думаєте. Ви ще не сказали.
То з ким ви?
«Хто не стане як дитина…» Незлим, з люблячим серцем… Поверніться в чистоту щасливого, радісного, гіркого, правдивого, неповторного дитинства — ви нерозпадним серцем побачите те. Бо в світі нині вже майже всі відсахнулись від ху-дожніх образів, від органічної єдності творів, залишили Христобачення художньо-цілого, двохполюсної музики космосу і людини. Тієї, яка є в Моцарта і ще в кількох інших.
Апостол Павло хвалився в Господі розумом, але я, мабуть, страшніший — бачу в серці словом. «Міг би сказати багато вам, та не вмістите». Чомусь так ми, люди, уподібнюємось Христу… Але часто людська земність уподібнюється іншому.
Лише Любов Христа зніме суперечність давньої ноти й колізії: боротьбу левітів з пророками… А нині —церковників-ієрархів з художніми пророками Христовими.
Радійте! — Христос перемагає в нас, з нами Він творить… і нами Він творить. Мудрецям досить.
О дочки сіонські, серцем чулі, Христос вас підняв, і — ось тоді — християнство перемагало найбільш вашою любов’ю в серцях!..
Ви нині скритніше, це й подумать важко, тяжким мовчанням нині замовчуєте світло й любов серця Матері Сина Божого, Співспасительниці…
Хіба ж ви цього не відчуваєте? Люблять всі Її, до якої моляться і мусульманки, люблять Її!!
Бо жінки ті сіонські були підняті Христом у людське достоїнство, тому така від них любов! Як у того боржника, якому не 50 динаріїв боргу прощено, а 500!
А як настроює твір, в якому Бог! Дух Святий сяє й пахне з чистого твору. То чим ви свободу Духа Святого перепиняєте? Нелюбов’ю. Тому так і стогне твар — їй любові не вистачає!
«Свободи! Волі! Бога! Бога!» не вистачає, бо через любов усе є, стає бути. Любов дає шлях!
Яке право є в художніх чи в духовних перепиняти перетік любові від святих (ба, може й на землі…) аж до грішних?! і до рослин з тваринами?!
І чи справді в цьому смислі хочете по-слухати (й почути) людину, яку Богородиця і Тройця підготовлювали в компетентності?
Як не попадете зі мною Христові в ціль — інші попадуть… А ви що??
17.03.2010
ID:
1005227
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.02.2024 21:19:35
© дата внесення змiн: 07.02.2024 21:27:18
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
