Бувають дні, коли рвуться натягнуті струни
Бувають дні, коли замість голосу хрип
Коли норовлива Пані Фортуна
Уходить від нас і зникає у далях пустих
Один з таких днів між нами звів перепони
Й залишив в серцях холод засніжених гір.
І ось кохання, як пташка співоча з полону
Від нас відлетіла за сяючий небосхил
І мої кораблі пішли на дно в червонім морі вина,
І мої пісні загрузли в пітьмі за порогом
І тиша тепер – подруга єдина моя
Й щасливі дні я загубив за рогом
Бувають дні, коли рвуться натягнуті струни
І, як на зло, немає вже запасних
Коли норовлива Пані Фортуна
Уходить від нас і зникає в далях пустих
