Засмучений січень закінчує править,
В туманах ранкових морозить траву.
На Хрещення, кригу не зміг він поставить,
Шипшині лишив ледь зелену листву.
День довший вже встав, але сонця замало,
То хмари з дощами, то снігу сипне.
Вночі підморозить, а вранці розтане,
Багнюка, моква, лише настрій псує.
Ще лютий лишилося нам переждати,
Він нині короткий, мов заячий хвіст.
Але іще може морозу піддати,
Прозорий над річкою кинути міст.
А там до весни і рукою подати,
Чекаємо всі довгождане тепло.
Найбільше чекають в окопі солдати,
Бо в ньому води…й по коліна було.
29.01.24р. Олександр Степан.