Видатні фізики та астрономи Галілео Галілей (1564-1642) і Йоганн Кеплер (1571-1630) жили в епоху Реформації та релігійних війн. Незважаючи на свою приналежність до ворожих таборів (Кеплер сповідував протестантизм, а Галілей – католицтво), науковці обмінювалися листами. Під час знаменитого процесу Галілея, інквізитори поставили у вину італійському вченому в тому числі й спілкування з протестантом Кеплером.
Колись давно, в часи забутих схизм,
З імли Варфоломіївської ночі
Родився звір на ймення Фанатизм
І широко розплющив хижі очі.
В серцях мішалось нице зі святим.
Молились люди тихо на Розп’яття
І бідним подавали, а затим
Єретиків тягнули на багаття.
Не босяки – поважливі мужі,
Знавці юриспруденції, латини,
Трощили у соборах вітражі
В ім’я рятунку віри й Батьківщини.
Із гугенотом різався папіст.
Плекати мир ніхто не мав охоти.
Під кулями – уперто, в повен зріст,
Носились одержимі Дон-Кіхоти.
І всяк собі ліпив із битих призм
Світоглядного горе-телескопа…
Чудовиську на ймення Фанатизм
Без бою покорилася Європа.
***
Два диваки дивилися увись.
Їх погляд жив у зорях таємничих,
А не в багні, де з галасом товклись
Мільйони душ шалено-войовничих.
Два диваки… І кожен був Атлант,
Який тримав здоровий глузд на плечах.
Один – католик, інший – протестант.
Ніхто не бачив їх у колотнечах.
Адепти ворогуючих ідей.
В що вірили – за те пішли б на страту.
При тім боялись різати людей
І дакати суспільству-Герострату.
Вони були із Космосом на «ти».
Їм сяяла краса планетних рухів.
Писали один одному листи
З ворожих станів двоє відчайдухів.
І Фізика, дитя сміливих мрій,
У тих листах свою являла сутність,
І відлітав нових гіпотез рій
Не в Прагу, не в Італію – в майбутність.
***
Зловісний морок… Стіни кам’яні…
Обличчя інквізиторів похмурі…
«Досліджувати сфери неземні
З тим, хто піддавсь диявольській одурі?!
Це зрада! Це немислимо! Це гріх!» -
Блідий суддя ораторствував грізно.
«Пан Кеплер збився з істинних доріг.
Він – ворог твій! Покайся – ще не пізно!»
І подумки всміхався Галілей –
Хай гомонять невІгластва сатрапи!
Наука – не партійний привілей.
Не тиха служка Лютера чи папи.
Політики для неї – не указ.
Їй все одно – хто ратує за кого.
Сама собі – мета й дороговказ.
Прекрасна Дама розуму людського.
Фанатики! Не лийте їй єлей.
Вона ж для вас – паланка, поле брані.
Ви їй чужі ! Вам недруг – Галілей,
Під мантіями – душі голодрані.
Забудеться, минеться, відцвіте –
Інтриг і битв кривава епопея...
І люди вам згадають тільки те,
Що ви колись судили Галілея.