Пилом марноти припадають полиці книг,
Лідерів думок не торкають вже голоси.
Тільки ти один свій прокреслиш далекий шлях.
Годі вже порад, про які ти їх не просив.
Є один сюжет, і сюжет неповторний - твій.
Скарбом є лиш те, що тримаєш в своїх руках.
Виріс за роки кришталевий окремий світ,
Світ, де позабути ти можеш про біль і страх.
І немає слів щирих, ліпших за ті слова,
Що у душу зранену вчасно якось зронив.
І немає тиші, безмовнішоі за ту,
Що була між вами тоді, як не треба слів.
І тепла немає крім того, що задарма
Віддавав без ліку тому, хто замерз в путі.
І немає світла, яснішого за одне -
Сяйва шкіри білої, теплої в темноті.
І серед війни, серед болю й серед страждань,
Віра є одна лиш - що іншому ти даєш.
А коли вже так - маєш часу безкрайню даль,
У якій ти сили завжди для життя знайдеш.
