Заземлилась точка біфуркації.
Ступор. Ні вперед і ні назад.
І знеструмлено маніпуляції
Канули у Лету в снігопад.
ВІн так випинався кучугарами,
Посірів від подиху вітрів,
Що ховались між старими мурами,
Наче хтось невидимий хотів
Зиму бачити не білою, а сірою.
Де у щастя крижаний покров
Й прірва між надією і вірою.
Де снує примарою любов.
Де все туманіє від нещирості,
Глум надійно осідлав коня.
Кут глухий запліснявів від сирості,
У який попали навмання.
Та зима віщує хуртовинами.
Заметіль підсипле білизни.
Тож розміряємо час хвилинами -
Може вдасться сірий світ змінить.